Будинок Ельворті є пам'ятником архітектури кінця 19 століття. Точна дата будування будинку невідома, але ймовірно це споруда побудована в кінці XIX століття одночасно з корпусами заводу.
Розповідаючи про сім'ю Ельворті, не можемо не зупинитися на їх приватному будинку, де розміщується музей сім'ї та заводу Ельворті. Після весілля Роберта Ельворті і Мері Пірс був побудований новий, великий, але на диво затишний будинок (нині в ньому знаходиться музей історії заводу «Червона Зірка»), створений архітектором в мотивах італійського ренесансу.
За спогадами Х. М. Кларксона Вебб, паркетна підлога в цьому будинку була відполірована як скло, слуги ковзали по ній, взуті в щітки для натирання підлоги мастикою. Над сходами висіла картина з сентиментальним сюжетом: вона зображала дітей, які танцювали в лісі. Хільда Маргарет має на увазі Величні мармурові сходи, що ведуть відразу від парадного під'їзду до бельетаж. Збереглося кілька фото, які показують членів сім'ї, гостей і слуг у цього будинку. Парадний вхід маєтку привертає увагу поєднанням традиційного єлисаветградського мотиву - кованого ганку - з чисто англійською конструкцією подвійних дверей. Вони мали велике скло, і для захисту від злодіїв і грабіжників були прикрашені спеціальними масивними віконницями, фактично третіми дверима, що днем ховалися, маскуючись під стіни тамбура.
«Будинок англійця - його фортеця» - це прислів'я як ніби перенесене на місцевий грунт. З фортецею маєток ріднило ще одну прикрасу - вежа-еркер. За сімейною легендою, вранці, після сніданку, Роберт виходив сюди з чашкою чаю і спостерігав за робітниками, які спізнювалися: він органічно не переносив непунктуальність. Ймовірно, що легенда правдива, адже будинок розташований в серці заводської території, вежа знаходиться над прохідною. Те, що один з найбільш фешенебельних таунхаусів міста побудований на заводі, на околиці, було новим для Єлисаветграда явищем.
Чим ще був прикрашений будинок? Відомо, що на початку ХХ ст. Р. Ельворті купив картину відомого українського художника М. Пимоненка, де зображувалась оранка (тепер це полотно Належить онукові Роберта Пірса, Майклу Кларксону Уебб). За іншою сімейною легендою, картину було експоновано на традиційній пересувній виставці в Єлисаветграді, але Р. Ельворті був у від'їзді і Експозиції не бачив.
Але, почувши про полотно, що зображувало милий його серцю чисто сільськогосподарський сюжет (до того ж автор дивним чином знайшов поєднання реалістичної форми і романтичного настрою), Роберт Ельворті спеціально виїхав до Полтави, де в той час експонувалася виставка, і придбав картину Пимоненка.
За англійською традицією, будинок мав камін у великій їдальні - улюблене місце гри малюків в холодні зимові вечори.
На першому поверсі будинку жила прислуга, а на другому - сім'я Ельворті. Загальноміської системи каналізації та водопостачання в той час не було, проте будинок мав власну. Тут зберігся оригінальний камін і паркет, який до цих пір в хорошому стані.
За радянських часів тут знаходилися управлінські приміщення. Зокрема колишній банкетний зал який за радянських часів служив кабінетом директора. Будівлю перетворили в музей в 1994 році. Тут можна побачити оригінальну документацію часів заснування, фотографії, окремі предмети декору, вже згадане срібне блюдо. Музей зберігає і радянську історію заводу, адже в ті роки 52% всесоюзного обсягу сівалок проводилися саме тут, а техніка поставлялася в 61 країну світу.
У 1990-х роках родина нащадків Р. Ельворті запросила і спонсорувала поїздку офіційної делегації від Кіровоградської області, в складі якої були чиновники, підприємці та університетські викладачі. Також сім'я Кларксон Вебб запросила кіровоградських краєзнавців Вадима Смотренко і Тамару Верескунову попрацювати з архівом і відібрати найважливіші документи для копіювання; відібрані копії нащадки Ельворті передали в Кіровоград.
Результатом цієї роботи стала публікація збірника документів під назвою «Іноземні підприємці в Україні (за документами меморіального архіву Роберта Ельворті) / Упорядник П. Босий», що вийшла в 1999 за рішенням Вченої Ради Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.
Матеріал з книги А. Скороход "Історія підприємства Ельворті 1874-1922»
